ІНДУСТРІЯ 4.0: МІСЦЕ УКРАЇНИ В МІЖДЕРЖАВНІЙ КООПЕРАЦІЇ І СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ

 

В даний час глобальний розподіл праці є визначальним чинником у розвитку світогосподарських зв’язків і однією з найголовніших тенденцій світового господарського прогресу [2, с. 58]. Глобальний розподіл праці – це  найвищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці, який спирається на спеціалізацію виробництва окремих країн на певних видах продукції та послуг. Країна отримує найбільший економічний ефект при такій комбінації чинників, яка забезпечує максимальне зниження матеріальних і трудових витрат на виробництво продукції та послуг кращої якості, в більшій кількості при тих же витратах. Кожна країна-суб’єкт глобального поділу праці прагне отримати високу економічну ефективність галузей національної економіки, мінімізацію витрат суспільної праці і забезпечити конкурентоспроможність товарів і послуг національних виробників на світових ринках. У країнах, які використовують можливості і переваги участі в глобальному поділі праці, як правило, спостерігаються набагато вищі темпи економічного і соціального розвитку.

 

 

Мета даного посту полягає у визначені перспектив, місця і спеціалізації України в міждержавній кооперації з точки зору Індустрії 4.0.

 

В сучасному розумінні міжнародна кооперація міжнародний поділ праці – це спеціалізація окремих країн на певних видах діяльності: товарах, послугах, технологічних процесах, які реалізуються на світовому ринку. Головним напрямком розвитку міжнародного поділу праці стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва. Міжнародна кооперація і міжнародна спеціалізація розглядаються як форми міжнародного поділу праці, оскільки висловлюють його сутність.

Конкретна предметна спеціалізація тієї чи іншої країни на окремих товарах (сировина, продовольство, обладнання, наукові розробки, інформаційні програми, патенти і ліцензії, деталі та вузли і т.п.) і послуги (туризм, морський транспорт, банківські операції, інжинірингові послуги і т.д.) визначається поєднанням національних і міжнародних чинників [1, с. 15]. Але, володіючи певною історичною і економічною наступністю, вона з часом може досить значно видозмінюватися.

Як відомо, найбільш узагальнена ознака Індустрії 4.0 є інтернет речей. Ісі види персоніфікованого виробницва, виробництво штучне, персоніфіковані сервіси до логістика.

На думку Н.М. Грущинської [2, с. 60] для України процес входження у світове господарство супроводжувався формуванням нераціональної структури експорту, а отже, малоперспективної моделі міжнародної спеціалізації. Основні риси моделі міжнародної спеціалізації економіки країни пов’язані з тим, що Україна експортує на міжнародні ринки ті товари (харчові продукти, руди, метали, передусім чорні), які є відносно малодинамічними та характеризуються скороченням їхньої частки в глобальних продажах товарів. Водночас вкрай мізерними є поставки на високотехнологічні ринки, які визначають перспективи розвитку світової економіки.

Кооперація сьогодні є репродуктивної основою соціально-економічного та науково-технічного прогресу в світі, центром глобальних процесів, регіональної економічної інтеграції, транснаціоналізації міжнародної промислової кооперації і глобалізації світової економіки. Ця форма взаємодії була каталізатором для реструктуризації промисловості, в тому числі з-за широкого застосування електронних та інформаційних технологій.

Міжнародна спеціалізація і кооперація відповідають високому рівню розвитку продуктивних сил і виступають в якості однієї з найважливіших об’єктивних передумов для подальшого розвитку інтернаціоналізації господарського життя, зміцнення взаємозв’язку національних економік.

Важливість міжнародної кооперації пов’язана з постійною тенденцією збільшення капіталомісткості нових продуктів, що вимагає величезних фінансових ресурсів. Міжнародна кооперація дозволяє значно скоротити час підготовки нових продуктів і зменшити їх капіталоємність. Особливе значення в даний час грає і міжнародна виробнича спеціалізація, в т.ч. технологічна і науково-технічна. Роль міжнародної промислової і технологічної кооперації полягає в модернізації економіки за рахунок диверсифікації експорту. Міжнародна промислова і технологічна кооперація є каналом поширення і джерелом ноу-хау, технологічних інновацій і нововведень і широко використовується при спільних дослідженнях і розробках нових технологій [4, с. 18].

Важливим для реалізації набутого науково-технологічного потенціалу є співробітництво України в галузі науки і технологій з багатьма країнами. У сфері міжнародного співробітництва широко поширена як альтернативний варіант кооперації підприємств практика об’єднання високотехнологічних компаній з різних країн на договірній основі для реалізації окремих науково-виробничих проектів. Цей процес відбувається, перш за все, шляхом створення крупних міжнародних консорціумів, техно-логічних спілок та альянсів між провідними ТНК, спільних підприємств, а також в інших формах, основу яких складає договір між учасниками. Серед таких організаційних структур в якості прикладу можна привести: Airbus і Eurfighter (союз ТНК в авіаційній сфері); Microelectronics and Computer Technology Corporation (MCC) і Sematech (союз ТНК в сфері виробництва комп’ютерної техніки); спільне підприємство Eurocopter (об’єднання ТНК в авіаційній сфері) [1, с. 20].

В умовах стрімкого розвитку світового господарства для України регіональні інтеграційні процеси є одним з найважливіших чинників розвитку національної економіки. При цьому пріоритетним завданням української економіки залишається переорієнтація міжнародної спеціалізації від сировинних експортно-орієнтованих галузей до наукомістких. З урахуванням економічних умов, в яких сформувалася сучасна міжнародна спеціалізація України, а також беручи до уваги тенденції і пріоритети розвитку лідерів світової економіки (ЄС, США, нові індустріальні країни), очевидні перспективи для нашої країни має розвиток ІТ-послуг.

Згідно з даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі в 2015 році загальний експорт України становив 46,6 мільярда доларів. При цьому товари склали 81,8% від експорту (38 млрд. дол.), а послуги 18,2% (9,6 млрд. дол.) [5]. В експорті послуг категорія ІТ-послуг займає друге місце після транспортних. Якщо аналізувати місце ІТ в структурі експорту послуг, то вони посідають друге місце. Якщо досліджувати їх положення в загальній структурі експорту, то вони на дев’ятому місці, значно поступаючись багатьом традиційним для України напрямками торгівлі (табл. 1).

Таблиця 1.

Найбільші сектори експорту товарів і послуг України за 2015р. [3]

Категорія Сума, млрд.дол.США Місце в структурі експорту, %
Чорні метали 8 1
Зернові культури 6 2
Транспортні 5,2 3
Жири та мастила 3,3 4
Руди, шлак, зола 2,2 5
Електричні машини 1,9 6
Реактори ядерні, котли, машини 1,9 7
Послуги в сфері IT 1,5 8

%d1%81%d1%82%d1%80%d1%83%d0%ba%d1%82%d1%83%d1%80%d0%b0-%d1%8d%d0%ba%d1%81%d0%bf%d0%be%d1%80%d1%82%d0%b0

За кордоном Україна асоціюється з аутсорсингом ІТ-послуг. Закордонним замовникам Україна надає 90% аутсорсингу ІТ-послуг. За темпами зростання ІТ аутсорсингу Україна займає друге місце в світі після Індії. За даними НБУ відбулось зростання експорту ІТ-послуг – телекомунікаційних, комп’ютерних та інформаційних – з країни, на тлі загального падіння експорту. Частка ІТ в експорті послуг в 2015 році збільшилася до 17%, а обсяг – до 2,1 млрд. дол. При цьому загальний експорт послуг з України в 2015 р знизився на 16,9% до 12,4 млрд. дол.

Інформаційні технології стали єдиним видом експорту послуг, який постійно зростав протягом останніх років. Найбільшу частину експорту цього виду становлять комп’ютерні послуги (79%), в основному – це аутсорсинг розробки програмного забезпечення. Серед причин бурхливого розвитку цієї сфери можна виділити відносно низьку вартість послуг українських ІТ-фахівців [6].

Україна – це  перспективний центр надання аутсорсингових послуг, в першу чергу, для європейських компаній. У порівнянні з азіатськими країнами, у нас є перевага в тому, що ми ближче і можемо вигравати на годинний різниці, транспортних витратах. Щоб Україну стали розглядати, як потенційного учасника глобального ринку необхідно підвищувати прозорість ведення бізнесу та інвестиційний клімат, рівень знання англійської мови та ІТ-технологій, якість освіти в рамках вузьких спеціальностей. До 2020 року Україна має намір вийти в лідери в області IT-аутсорсингу. Новий проект, який передбачає створення 100 тис. робочих місць в цій сфері, запускає український уряд разом з представниками IT-компаній. Очікується отримання доходів понад 10 млрд. дол.США від IT-послуг в США і ЄС, а також 1 млрд. дол.США інвестицій в розширення і модернізацію освітньої системи [7].

Ринок IT-аутсорсингу є дуже жорстким і конкурентним. Він також характерний високим професіоналізмом в наданні послуг і динамічним розвитком. В найближчі 5-6 років Україна, будучи сьогодні регіональним лідером в Центральній і Східній Європі в області IT, здатна зайняти унікальну нішу і на світовому ринку послуг. За даними міжнародної компанії Zinnov Management Consulting, лідери (Китай і Індія) разом контролюють 91% світового ринку аутсорсингу, обсяг якого оцінюється в 15 млрд. дол.США. Однак вже зараз провідне місце на світовому ринку IT-аутсорсингу займає Львів. В останні роки український сегмент бурхливо розвивався: щорічно фіксують приріст фірм і числа співробітників на третину. До того ж, ціни на послуги українських IT-спеціалістів значно нижче, ніж в сусідніх країнах, а якість послуг – одна з кращих в Європі. Тому у вітчизняному IT-ринку вкрай зацікавлені іноземні інвестори. А зміни в податковому законодавстві повинні привести до того, що багато фірм вийдуть з підпілля і почнуть платити податки, працюючи на замовників, які часом перебувають в інших країнах.

Найбільше українські аутсорсери працюють з США – на цю країну припадає близько 80% експорту IТ-послуг. За ними країни Євросоюзу і Ізраїль. Серед конкурентних переваг України – широкий спектр технічних можливостей, від програмного забезпечення до промислової інженерії. Успіх українських розробників на міжнародних технологічних виставках також піднімає рейтинг країни.

Проте, можна стверджувати, що українська IT-індустрія може встратити як темпи розвитку, так і вагу в міжнародній кооперації. Причина таких загроз:

  1. Українська IT-індустрія не є замовником кінцевого продукту, не є власником кінцевого продукту, а я «сировиною», тимчасовим партнером;
  2. Привабливість української, як і індійської IT-індустрії будується на низьких ватратах на оплату праці фахівців, проте ця перевага тане на очах;
  3. Дефіціт програмістів явище тимчасове і насичення із розвитком big data настане дуже скоро. За деякими підрахунками у 2020-2025 роках;
  4. Знання та час програмістів є ресурсом для виробництва продукту, користь якого має не українська IT-індустрія.

Що б в у розквіт Індустрії 4.0 Україна не втратила накопичені переваги все сьогодні потрібно:

  1. Визначити, що саме в епоху інтернета речей ми будемо виробляти, підтримувати, апгрейдити, та які кінцеві сервіси будуть корисними для споживачів всього світу протягом хочаб 5-10 років.
  2. Визначити, як зберегти за собою ноу-хау та отримувати плату (приклад Nokia), та не бути поглиненим ТНК.
  3. Визначити, яка виключна роль української IT-індустрії може анансована та підтримана на певний проміжок часу:
  • накопичення, убезпечення даних для глобального споживання;
  • інтеграційні, комунікативні роботи програмного та фізичного характеру;
  • побудова важкої інфраструктури;
  • наукоємні роботи з робототехніки, надпровідників;
  • дослідження, що мають неоднозначні етичні відгуки, інтеграційні дослідження з роботизації людини, дослідження людина-софт, людина-техніка, людина-інтернет.

 

Теоретично можливо, що міжнародна та внутрішня ситуація буде використана компаніями, як можливість переглянути і перевизначити в цілому парадигму ІТ-індустрії в країні, зокрема – напрямки міжнародної кооперації і продажів. Основою для сценарію буде спільне використання ринком ряду глобальних технологічних трендів, включаючи розвиток систем з відкритим кодом, а також розвиток за напрямками «аналітика-соціальність-мобільність-хмарність». В даному випадку не передбачається примусової тотальної відмови від сформованих вендорських систем. Швидше, буде використана ситуація з дефіцитом коштів у найбільших замовників для пропозиції їм точкових рішень, зв’язаних з встановленими «важкими» вендорськими системами, розвиваючих функціонал в тих зонах виробничих процесів, де можливе отримання швидкої віддачі від підвищення ефективності виробництва.

На відміну від міжнародних рішень, орієнтованих в цілому на високу якість виробничих активів і процесів, розроблювальні рішення повинні враховувати реальні особливості основної маси виробничих систем – саме в цій зоні можна досягнути «проривів» в підвищенні ефективності. Успішне вирішення такого роду завдань може зробити розробки привабливими на безлічі ринків, які відчувають схожі проблеми з індустріальними активами і процесами. У цьому випадку компанії-розробники програмного забезпечення з України отримають серйозний шанс вийти з відносно вузьких ніш міжнародного ринку і почати конкуренцію за його найпривабливіші сегменти, пов’язані з автоматизацією управління бізнесом. Найбільш привабливим напрямком для такого роду експансії є Китай.

У світлі наведеного аналізу можна стверджувати, що ІТ-аутсорсинг – лише один із сегментів в загальній структурі національної ІТ-індустрії і немає особливих підстав робити його пріоритетним по відношенню до інших. Більш того, гіпер розвиток даного сегменту може призводити до серйозних ризиків, як демонструє приклад Індії. Безумовно, ІТ-аутсорсинг і офшорне програмування є дуже цікавий, можливо навіть – єдиний прагматичний шлях для країн, які починають створення індустрії з нуля. Але з цієї причини цей шлях мало прийнятний для України з її історичними традиціями самостійного опрацювання ІТ-систем всіх рівнів складності. З якоїсь точки зору можна стверджувати, що увагу до сектору офшорного програмування в Україні є результатом інерційного розвитку ряду концепцій, які сформувалися в 1990-і роки в умовах слабкого внутрішнього попиту і нестачі компетенцій в створенні продуктів, конкурентоспроможних на світовому ринку.

Таким чином, розвиток спеціалізації України у напрямку ІТ-аутсорсингу не повинен ставитися, як самостійне завдання, поза контекстом загальних можливостей і ризиків національної ІТ-індустрії. У будь-якому з варіантів розвитку в новому світовому і внутрішньому контексті, галузь безпосередньо аутсорсингу буде грати, швидше, допоміжну роль. Перед Україною  не стоїть завдання прискореного створення національної школи в області інформаційних технологій, набагато актуальніше питання інтеграції існуючої  школи в світовий ринок та успішної комерціалізації результатів її роботи. На тлі глобальних спостережень, які говорять про те, що бізнес аутсорсингу перейшов у фазу зрілості, Україна  повинна, швидше, прагнути до створення індустрії більш високого рівня, націленої на розробку готових продуктів, ефективних як на внутрішньому ринку (де частка вітчизняного програмного забезпечення поки що не перевищує 25%), так і в світовому масштабі. Серйозні глобальні перспективи відкриває переорієнтація з західних ринків на країни, які ще розвиваються, і перехід в ідеологію розробки, засновану на створенні масових і доступних рішень, які можна застосувати в країнах з невисоким рівнем відносного доходу, але швидким економічним зростанням. Цей шлях може дозволити українським компаніям переміститися з периферійних позицій на світовому ринку програмного забезпечення на ролі концептуальних лідерів глобальної цифрової трансформації.

 

Посилання та джерела

 

  1. Бєліков В.С. Науково-технічне спрямування міжнародної кооперації України / // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2012. — №110 (ІІ), — С. 14-22.
  2. Грущинська Н.М. Передумови формування спеціалізації України в умовах первинного географічного поділу праці / Н.М. Грущинська // Молодий вчений. – 2015. — № 4 (19). С. 57-61.
  3. Державна служба статистики України Економічна статистика / Зовнішньоекономічна діяльність [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
  4. Златкина Е.Д. Место научно-технологической специализации и кооперации в системе международных экономических отношений / Е.Д. Златкина // Современные проблемы науки и образования. – 2014. — № 4. – С. 12-30.
  5. Національний банк України Інфляційний звіт [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=742185
  6. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/News/List?lang=uk-UA&tag=News
  7. Україна обговорює лідерство в IT-сфері / Best Universities [Електронний ресурс] – Режим доступу: Best Universities
  8. Экономическая и технологическая кооперация в разрезе секторов ЕЭП и Украины. – ЦИИ ЕАБР, 2013. – 96 с.

industry-4-0

 

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s